Ніхто на світі не

повинен знати, що в цьому світі, повному досад, я не людина, я – вікно у сад

(І. Жиленко).

Вікно відкрите дивиться

у сад, де від дощу піднялись буйно трави (М. Калитовська

Коли б оту толоку розорати, Шевченко міг би вирости на

ній (В. Симоненко).

Про молоде покоління

треба дбати, поки воно не зміцніє (з газ.)

 Якщо покора – мудрість, то самота – є завжди висота (Є.

Маланюк).