«Якщо

мистецтво говорить про речі, не залучені до внутрішнього стану митця, воно не

варте уваги. Воно не лишиться у пам’яті та історії. Воно загубиться серед

численного»

«Але

яким би ти не був патріотом, головне, що ти залишиш після себе нащадкам, які

твори мистецтва. Гадаю, позиція художника в тому, що робить він як художник. Не

лозунги, а твори»

«Мені

видається важливим відшукувати знайомі речі, які раптом набувають спроможності

свідчити про наш час. Непомітне, ужиткове може ставати дуже промовистим і

вказувати на те важливе, що часто затуляється яскравими подіями, але й набуває

здатності свідчити про час»

«Яка

позиція була у Да Вінчі, який зробив багато воєнних винаходів в Італії? Потім

він їде до Франції і малює пушки, які б’ють по італійцях. Яка ж це позиція? Тим

не менш, усюди він залишив по собі шедеври»

«Мені

здається, проблема у тому, що глядач бачить у роботі художника дидактичну

функцію. Хоче бачити художника як такого старшого, що своїми роботами навчає та

напучує. За радянських часів мистецтво було інструментом пропаганди.

Сьогоднішнє ж розуміння та сприйняття мистецтва здебільшого перебуває всередині

цього пострадянського шлейфу»