вдосконалення

любов до знань

любов до мудрості

підвищення інтелектуального розвитку

мудрість

”Все дійсне – розумне, все розумне – дійсне”(Гегель)

“Раціоналізм не може позбавити від чуття, що остання істина — по той бік розуму”(Л.Шестов)

”Існувати– означає бути сприйманим”(Дж.Берклі)

”Немає нічого в розумі, чого б не було у відчуттях”(Дж.Локк)

”Я знаю, що я нічого не знаю” (Сократ)

 листоноша, нечупара. нездара;

 плакса, староста, писака;

бідолаха, трудяга, сіромаха;

злодюга, причепа, плакса.

приблуда, волоцюга, ненажера;

Р.Декарту

Г.Гегелю

І.Канту

Й.Фіхте

Г.Лейбніцу

в увиразненні лексичного значення слова.

у підкресленні ознаки зображуваного в художньому та науковому стилях мовлення;

в урізноманітненні та чіткості вимови конкретних частин мови та їх форм;

в узагальненні конкретних явищ та подій;

у різній частотності вживання окремих морфологічних форм у певному функціональному стилі мовлення;

об’єктивний ідеалізм

суб'єктивний ідеалізм

софістика

матеріалізм

герменевтика

етиці не-діяння

перетворюючій практиці

активному пізнанню

соціальним перетворенням

діяльнісній етиці

мама, Ольга, Іван, президент;

книга, Ірина, Валентин, річка.

мова, Надія, міністр, луг;

пан, Петро, Марія, дуб;

Олег, Оксана, віра, калина;

кін. Vст.

поч. ХІІІ ст.

Х ст.

ХVII – поч. ХVIII ст.

ХХ ст.

стилістична можливість категорії роду однаково проявляється в усіх стилях мовлення.

морфологічні засоби стилістики сприяють уникненню лексичних повторів;

морфологічні засоби стилістики узагальнюють основне лексичне значення;

 синонімічні засоби морфології не завжди мають власне стилістичний характер;

в офіційно-діловому та науковому стилях мовлення найчастіше вживаються присвійні прикметники;