Неробство і гультяйство, лінь і непослух призводять до біди.

Книжки дарують людям і мудрість, і мужність.

Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками (Д. Павличко).

Не то сон, не то забуття склепляло повіки (М. Коцюбинський).

А гілля гойдалося, гойдалося.

Парк прикрашали фонтани, альтанки, статуї.

Над лісом, над морем пливуть хмари.

Над лісом і над морем пливуть хмари.

Протилежний берег танув під легким і прозорим серпанком нічного туману.

На полях, лісах і садках лежить сніг.

Я все покидаю: садочки рясні, і темні діброви, і ниви ясні...

Сипле, стелить сад самотній сірий смуток, срібний сніг.

один ряд однорідних членів

чотири ряди однорідних членів

два ряди однорідних членів

три ряди однорідних членів

Звучала пісня вільно, гордо.

Вічно будуть у світі, і відданість, і віра, і любов.

Груші, яблуні і сливи висадили в садку.

Учися чистоти і простоти.

За шкільними партами схилились чорняві біляві русяві голівки.

У густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.

Назустріч їм мирно ступали сірі круторогі воли, уярмлені в повози.

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив туману і зникає десь у гущавині трав та верболозів...

Усіх опанував бадьорий збуджений настрій…

А Настя була добра тиха сумирна.

Жайворонок купався у свіжому ранковому повітрі.

Під самою хатою росли червоні білі рожеві маки.

У дружбі шукай не вигоди, а щирості.

Смішно було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою.

Рятує від утоми солодкий спомин про рідний дім, надія на близьку зустріч.

Не хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина (І. Жиленко).