Вона забезпечує виключно розмежування кримінальних проступків і злочинів;

Вона є пізнавально-оцінною діяльністю, що забезпечує вибір

кримінально-правової норми, визначає зміст обвинувачення та завершується

процесуальним закріпленням висновку;

Вона зводиться до фіксування фактичних обставин кримінального

правопорушення;

Вона є формою офіційного тлумачення КК України Верховним Судом;

Мотив помсти щодо потерпілого;

Попередня домовленість з особою, яка одержує неправомірну вигоду;

Мета приховати інше кримінальне правопорушення;

Мета одержання неправомірної вигоди для самої службової особи або іншої

фізичної чи юридичної особи;

Діяння в усіх випадках кваліфікується за ст. 364 КК України, оскільки

директор є службовою особою;

Кваліфікація залежить виключно від розміру статутного капіталу юридичної

особи;

Директор юридичної особи приватного права не може бути спеціальним

суб’єктом кримінального правопорушення;

Необхідно встановити правовий статус юридичної особи та фактично

виконувані директором функції; за наявності передбачених законом ознак діяння

може кваліфікуватися за ст. 364-1 КК України;

Достатньо загально зазначити, що особа діяла всупереч законодавству;

Необхідно встановити конкретну норму регулятивного законодавства, яка

діяла на час вчинення діяння, визначала право чи обов’язок особи та була нею

порушена;

Будь-яке порушення посадової інструкції слід визнавати кримінальним

правопорушенням;

Зміст прав та обов’язків особи має визначатися виключно положеннями КК

України;

Формальний склад завжди передбачає необережну форму вини, а матеріальний

Формальний склад є закінченим із моменту вчинення передбаченого діяння,

а матеріальний вимагає встановлення наслідків і причинного зв’язку;

Матеріальний склад визнається закінченим незалежно від настання

суспільно небезпечних наслідків;

Відмінність між ними впливає лише на призначення покарання, але не на

кваліфікацію;

Для кваліфікації достатньо встановити факт ненадходження коштів до

бюджету незалежно від розміру та вини особи;

Спірне тлумачення податкового законодавства завжди підтверджує прямий

умисел платника податків;

Будь-яка несплата податку у встановлений строк утворює закінчене

кримінальне правопорушення;

Несплата податку або його сплата в меншому розмірі сама по собі не

доводить наявності складу правопорушення: необхідно встановити прямий умисел на

ухилення від виконання податкового обов’язку;

Неможливість кваліфікації вчиненого за сукупністю кримінальних

правопорушень;

Відсутність кримінально-правового значення предмета та потерпілого;

Відмінність основних безпосередніх об’єктів кримінально-правової

охорони, що не виключає конкуренції норм або кваліфікації за сукупністю;

Належність усіх цих правопорушень до єдиної однорідної групи;

Судова практика сприяє однаковому застосуванню норм права, формує

орієнтири для кваліфікації, однак не підміняє КК України, а сучасні роз’яснення

Пленуму мають рекомендаційний характер;

Судова практика не може використовуватися для розмежування суміжних

складів кримінальних правопорушень;

Постанови Пленуму Верховного Суду мають таку саму юридичну силу, як

закон про кримінальну відповідальність;

Правові позиції Верховного Суду автоматично змінюють зміст диспозицій

статей КК України;

Визначення виду та розміру покарання, яке має бути призначене винній

особі;

Встановлення відповідності між юридично значущими ознаками вчиненого

діяння та ознаками кримінального правопорушення, передбаченими КК України, і

формулювання відповідного висновку;

Встановлення фактичних обставин діяння без їх кримінально-правової

оцінки;

Перевірку належності, допустимості й достовірності доказів у

кримінальному провадженні;

За найменуванням посади, зазначеним у штатному розписі;

За наявністю в особи вищої освіти та відповідного професійного стажу;

За фактом постійного перебування особи на керівній посаді;

За характером фактично виконуваних функцій, зокрема

організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських, у тому числі

виконуваних тимчасово чи за спеціальним повноваженням;