Напрям філософії, який вважає матерію (об’єктивну реальність) онтологічно первинним началом (причиною, умовою), а ідеальне (поняття, воля, дух) вторинним (результатом, наслідком)

Напрям середньовічної філософії, який стверджував, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття (т.зв. універсалії) — лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням

Напрям середньовічної філософії, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей

Напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття тощо

філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття

теорія, згідно з якою різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела

теоретична установка, крізь призму якої увесь світ бачиться породженням свідомості (Я), котре — єдине, що дано безсумнівно 

філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт складається з двох незмінних і незалежних начал