Виявляється у зростанні неспокою, тривоги,

роздратування, нестриманості, незадоволеності собою, своїми діями, планами,

взаєминами з навколишніми; відчувається розгубленість, напруженість, очікування

нещасливого розвитку подій; виникає байдужість до всього, що хвилювало,

втрачаються колись стійкі інтереси, звужується їхній спектр. 

Супроводжується почуттям безнадійності,

розчарування в собі та інших. Людина гостро переживає власну неповноцінність,

нікчемність, непотрібність, впадає у стан відчаю, який змінюється апатією чи

почуттям ворожості; поведінка втрачає гнучкість, стає ригідною; людина

заглиблюється в себе, ізолюється від рідних і знайомих. Усе, що її оточує,

здається нереальним, несправжнім. Сенс існування втрачається.

Виявляється у відчутті безсилля перед тим, що

відбувається; все падає з рук, втрачається можливість контролювати події; все

навколо лише дратує; діяльність, яка завжди була легкою, тепер потребує значних

зусиль; людина втомлюється, стає сумною, песимістично сприймає світ; у неї

порушуються сон, апетит; власне майбутнє викликає дедалі серйозніші побоювання,

людина не знає, як їй жити далі.

У кризовому стані змінюється сприйняття людини,

її ставлення до світу і оточення (бачить все в темному світлі, відчуває

недоброзичливу атмосферу, підозрює оточуючих в нещирості тощо).

Реакція людини на ті чи

інші події, яка характеризується наступними особливостями:

1) Негативний характер переживань,

2) Висока інтенсивність переживань,

3) Різноманітність переживань,

4) Суперечливість переживань,

5) Незвичність переживань,

6) Неприйнятність переживань,

Проявляється у нездатності людини самостійно

знайти вихід із ситуації: «Я не знаю, що мені робити». Виражається в

одновимірному баченні ситуації, іноді цей стан називають «тунельним баченням».

Глибока апатія і бездіяльність: «Я нічого не

хочу», «Мені нічого не треба» - людина не в силах взяти на себе

відповідальність за те, що з нею відбувається.