Жінка з немовлям переходить дорогу навпроти нової крамниці.

Три роки тому музей-садиба заснована товариством «Оріон».

З журбою радість обнялась...

Батько з дочкою ввечері вийшли на

балкон, аби поспостерігати за красою міста.

Моїй молодшій сестрі виповнилися шістнадцять років.

Минули вісім місяців з моменту нашої першої зустрічі.

За місяць мені виповняться сімнадцять років.

Увесь рік ми були щасливі.

Звитяги наші, муки й руїни безсмертні будуть у її словах.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і виграє барвами на сонці.

Місто ні вдень ні вночі не знало відпочинку, а гомоніло, гуркотіло, кипіло.

Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

Батько суворо глянув на мене, однак промовчав, насупивши брови.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної краси.

Вітер шумів над містом тужливо, і плакав, і ревів...

Ми намагалися дотримуватися академічної доброчесності, проте бажання плюнити вчителю в душу було сильнішим!

Мовчу, аби не засмутити сентиментального читача...

Як би пес не вертівся, а хвіст позаду.

Людська душа втрачає дивоцвіт, коли любов її не зігріває.

Люблю, коли квітує степ.

Не зрадь дороги, що мати стеле.

Замислилися діти, що б сказати на прощання.

Здобувачі освіти не то працюють, не то вдають.

Де б я не була, завжди допоможу іншим.

Що б із тобою не трапилося, не варто впадати у відчай.

Куди б я не зайшов, мені всюди були раді.

Я помилилася в тестовому завданні через неуважність.

Як/би руки не працювали, а розум над ними пан.

Розумний хоч і знає, про/те завжди спитає.

Як/що хочеш ти добро робити, то зроби це якнайшвидше.

Як/би не було хмар, ми б не знали ціни сонцю.

після того як, неначебто

адже, нехай, згідно з

мовби, утім, зате

незважаючи на те що, немов

проте, дарма що