у праці й боротьбі на благо суспільства і народу;

в прагненні щастя, яке ґрунтується на завоюваннях науки і вірі в прогрес людства;

у всебічному задоволенні потреб і прагнень людини, в досягненні радісного, щасливого життя;

у підготовці до переходу в інший світ, досягненні загробного блаженства, «вічних небесних радощів».

Епікур.

Аристотель

Платон

Сократ;

як необхідність певної лінії поведінки, яка диктується потребами суспільного блага;

як необхідність для кожної людини виконувати повинності, від яких невід’ємне її щастя;

як необхідність дії, що випливає із поваги до закону;

як категоричний імператив практичного розуму.

свобода і відповідальність.

любов і дружба

добро і зло;

сенс життя і щастя;

благо

справедливість;

щастя;

милосердя

суспільний інтерес.

почуття провини;

самореалізація;

послух;

три моральні мотиви;

три моральні цінності.

три моральні принципи;

три моральні норми;

справедливість, працелюбність, гуманізм;

не вкради, не кажи неправду, поважай старших;

позбавлення життя живої істоти, крадіжка, сексуальна розбещеність;

у вигляді певних задумів і норм поведінки

у формі розробленої системи символів;

у вигляді фантастичних образів, предметів і явищ, що виникають за допомогою уяви на основі минулого чуттєвого досвіду, який зберігається і відтворюється в пам’яті узагальнено;

у формі окремих понять;

щастя як спокійний стан духу, що межує з байдужістю;

щастя як насолода;

щастя як переважання позитивних емоцій над негативними (як розумна насолода);

щастя як володіння благом.