Зараз мені збирай своє манаття (М.

Коцюбинський).

На те і вчителька вона!

(В. Сосюра).

Тепер мовби

трошечки легше (Л. Українка).

Що тут діяти в світі божому? (М. Коцюбинський).

тепло, глибоко, лагідно, кисло, часто

важко, дорого, вузько, високо, низько

різко, тихо, голосно, просто, складно

рідко,

швидко, повільно, спокійно, рухливо

довго, коротко, тривало, цілеспрямовано, солодко

але, незважаючи на те що, й, немовбито, якщо

а, але, однак, зате, проте

не то... не то, або, також, то... то, після того

як

і, та, ні... ні, що, хоч

та, й, аби, бо, але

по/перше,

по/вашому, ні/куди, на/весні, на/зло

по/нашому, де/не/де, віч/на/віч, часто/густо,

казна/коли

з/верху,

по/казахському, ні/коли, /казна/де, раз/у/раз

будь/як, по/братерськи, в/голос, з давніх/давен,

на/певно

хтозна/де,

коли/не/коли, на/бік, у/перше, на/вигляд

ані… ані, то… то, чи то… чи то, не то… не то, чи

зате, однак, проте, та, але

аби, або, або… або, ні… ні, не то… не то

мов, немов, ніби, нібито, наче

або, чи, або… або, чи… чи, не то… не то

Прийменник – незмінна службова частина мови, що

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у

словосполученні та реченні.

Прийменник – незмінна службова частина мови, що

виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

Прийменник – незмінна повнозначна частина мови,

що вживається для зв’язку однорідних членів речення.

Прийменник – незмінна повнозначна частина мови,

що виражає залежність іменника, числівника від інших слів у реченні.

Прийменник

– незмінна службова частина мови, що вживається для зв

поки/що, скинь/но, де/коли, будь/як, ні/хто

таки/заспівав, будь/коли, де/небудь,

ані/скільки, чим/швидше

узяв/таки, ну/й, зроби/ж, якби/то, отакий/то

як/би, казна/де, аби/хто, немовби/то, коли/сь

як/от, так/то, хтозна/коли, такі/но, сядь/бо

ні... ні, або, чи... чи, після того як, якби

зате, чи... чи, коли б, тому що, бо

незважаючи на те що, оскільки, через те що, тому

що, що

проте, але, то... то, щоб, дарма що

і,

та, проте, однак, а