«Я

подумала, що мені важливо говорити про війну. Я подумала, що слід зауважувати

речі, які позірно залишаються незмінними. Люди, добрі, ми перебуваємо зараз у

мирному середовищі, і про все, що стається на фронті, дізнаємось з новин, і

наше життя начебто є таким самим, як раніше»

«Мистецтво

все ж сприймається не крізь сюжет, не крізь так звану позицію (бо я вважаю

позицією не тверду основу, а відчуття плинності, в якій маєш триматися), а

через розуміння тих знаків, які підкидає нам реальність»

«Мені

здається, проблема у тому, що глядач бачить у роботі художника дидактичну

функцію. Хоче бачити художника як такого старшого, що своїми роботами навчає та

напучує. За радянських часів мистецтво було інструментом пропаганди.

Сьогоднішнє ж розуміння та сприйняття мистецтва здебільшого перебуває всередині

цього пострадянського шлейфу»

«Мені

видається важливим відшукувати знайомі речі, які раптом набувають спроможності

свідчити про наш час. Непомітне, ужиткове може ставати дуже промовистим і

вказувати на те важливе, що часто затуляється яскравими подіями, але й набуває

здатності свідчити про час»

«Якщо

мистецтво говорить про речі, не залучені до внутрішнього стану митця, воно не

варте уваги. Воно не лишиться у пам’яті та історії. Воно загубиться серед

численного»

«Але

яким би ти не був патріотом, головне, що ти залишиш після себе нащадкам, які

твори мистецтва. Гадаю, позиція художника в тому, що робить він як художник. Не

лозунги, а твори»

«Внутрішній

світ художника є найбільшою об’єктивністю. Але що таке об’єктивність? Її по

суті немає. Існує ставлення до всього, відчуття, час, пропущений крізь себе»

«Школи та університети купують чимало приладдя

для занять – підручники, лабораторне обладнання та інші необхідні товари за

бюджетні кошти. А це – кошти нас з вами, платників податків. То чому б нам не

дізнатися, як насправді їх використовують? Будьте активними в

університеті, використовуйте систему 

,

щоби стежити за надходженнями закладу».