Іноді користувачі писали, що коментарі залишаються проросійські тролі,

але ті жодним чином не реагували.

У полоні російських інформаційних агентств опинилися ті хто сповідує

її, хто споживає її, хто вірить їй рівно настільки, аби всерйоз сперечатися та

контраргументувати.

Російські журналісти відмовляються відповідати на питання, звідки брали

таку негативну інформацію щодо України чи перевіряли вони її перед розповсюдженням.

Беручи до уваги процес глобалізації комунікаційних мереж що відбувається

у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий

пріоритет у майбутньому.

Боротьба за капітал, простори для збуту відходять на другий план, а

головним зараз стає доступ до інформаційних ресурсів, знань, що приводить до

того, що війни ведуться більше в інформаційному просторі та за допомогою

інформаційних видів озброєнь.

Інформаційне суспільство – це новий тип суспільства у якому володіння

інформацією (а не матеріальними благами) є рушійною силою його перетворень та

розвитку, і де процвітає людська інтелектуальна творчість.

Агресивно нав’язувались ідеалістично-пацифістські уявлення про те, що Збройні

Сили, інші військові формування є лише рудиментарним атрибутом держави які

ніколи не будуть застосовані для захисту України.

«Ось макет мікросупутника

вагою до 100 кілограмів, який ми розробили в 2017 році

[…] розповідає головний інженер […] Це апарат з оптичним

сканером для зондування Землі, для фотозйомки з висоти 600 кілометрів».

[…] відповідає студент в кінці бесіди […] Головна мета –

прискорити освоєння космосу, адже це те, до чого людство повинно прагнути».

«Сонячні батареї,

електроніка, система, яка відповідає за навігацію, орієнтування, блок живлення,

радіоприймач і передавач

[…] показує

інженер-розробник кубсат і додає […] Усе для тривалого польоту в космосі».