– наука про виникнення та історичний розвиток, засади розпланування та забудови груп поселень (міст і сіл), окремих поселень та їх частин. В українській мові в аналогічному значенні поширений термін містобудування

центр - центральна частина міста, селища, села, де концентруються головні функції управління, культури, соціального обслуговування населення та головні архітектурні ансамблі

- елемент соціально-планувальної структури значного та найзначнішого міста, який складається із двох або більше житлових районів та територій промислового або іншого виробничого призначення, а також центру громадського обслуговування.

– форма поселення, населене місце, значне за розмірами, чисельністю й щільністю населення, зайнятого переважно у неаграрних сферах діяльності.