Критерієм рівня науковості є доступність для сприйняття на основі понятійного

апарату науки

Дедукція

– перехід від часткового до загальною, коли на підставі знання про

частину явища робиться висновок стосовно нього у цілому

Методичні вказівки № 8 “Оцінка невідчутних (нематеріальних) активів (та інтелектуальної власності)” передбачають зарахування до нематеріального виду економічних ресурсів достатньо об’ємних груп: гудвіл бізнесу (нерозподілювані нематеріальні активи); персональний гудвіл; нематеріальні активи, що ідентифікуються; інші нематеріальні активи, склад яких є надзвичайно різнорідним

Основна теорія, якої притримується абсолютна більшість вчених – це визначення активів як об’єкта власності

Наявні проблеми управління інтелектуальним капіталом пов’язуються, крім суто облікового характеру, безпосередньо з цим категорійним поняттям, тобто параметрами і змістом складових інтелектуального капіталу як особливого нематеріального активу, його структуруванням та принципами оцінювання, ураховуючи ефект синергії компонентів цього об’єкта

Можливість капіталізації нематеріальних активів як передумова формалізації інтелектуального капіталу, визначається, передусім, їх ідентифікованістю

Європейські стандарти оцінки нематеріальних активів передбачають надання такому виду економічних ресурсів вартісної характеристики також і для цілей складання фінансової звітності

Як

трактується характеристика активів: «Господарське використання активів тісно пов’язане з

фактором часу»

На теперішній час балансова позиція «нематеріальні активи», яка акумулює в собі різнорідні бухгалтерські об’єкти, із загальноприйнятого погляду, є зрозумілою і однозначною

Найдетальніше концепцію про те, що активи розглядаються як економічний потенціал обґрунтував