За запасами сировину поділяють на  невідтворювану та відтворювану.

Сировину можна класифікувати за генезисом (утворенням)

на 

Нерудна мінеральна сировина

– це

гірські породи, які використовуються для виробництва хімічних, будівельних та

інших неметалевих матеріалів.

Незважаючи на величезну

різноманітність видів сировини, її можна розділити за певними ознаками:

Прозорість

залежить від

наявності у воді дисперсних завислих і колоїдних частинок, які можуть

забруднювати продукт, поступово закупорювати трубопроводи. На цих частинках

часто адсорбуються та розвиваються колонії мікроорганізмів, у тому числі

патогенних (хвороботворних).

Підземні води

– води

артезіанських свердловин, колодязів, джерел, гейзерів. Ці води залежно від

складу та структури гірських порід і ґрунтів, де розташований водоносний

горизонт, можуть істотно відрізнятись за мінералогічним складом. Спільним для

них є незначні концентрації органічних речовин.

Мінеральна горюча сировина (викопна)

– буре та кам’яне вугілля, сланці, нафта, природний

газ, утворена переважно органічними речовинами й використовується як джерело

енерії (як енергетичне або технолоґічне паливо) або сировина у хімічній

промисловості (переважно в органічному синтезі та металургії).

Запах

води може

зумовлюватись органічними домішками антропогенного походження, а також виникати

внаслідок природних біохімічних процесів (наприклад, гниття). Відчутний запах

свідчить про наявність у воді доволі значних кількостей органічних та

біологічно активних сполук, бактерій. Така вода є непридатною для

безпосереднього використання як реаґенту чи розчинника у хімічних технолоґіях,

передусім фармацевтичних, у комунальному господарстві.

Твердість

води характеризує загальний вміст (у мекв/л)

розчинених солей Кальцію та Магнію.

Атмосферні води

– води дощових

і снігових опадів, вони відрізняються від усіх інших дуже низькими

концентраціями мінеральних та органічних речовин і найбільшим (порівняно з

іншими видами вод) вмістом розчинених газів.