У радянській літературі вважалося, що для «соціалістичних» країн були характерні міжнародні відносини:

У радянській літературі вважалося, що для країн, які розвиваються, були притаманні міжнародні відносини:

Радянська теорія міжнародних відносин вважала, що для рабовласницького, феодального і капіталістичного суспільства були характерні міжнародні відносини:

Твердження, що зовнішньополітичний курс будь-якої держави є продовженням її внутрішньої політики, зумовленої економічним базисом та інтересами правлячих кіл, відповідає аналітичним висновкам парадигми:

Загальний курс держави у міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інституціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики, називається:

Глобальна політична ситуація, коли провідні держави світу протистоять одна одній, їхня політика побудована на взаємному залякуванні та проявляється у низці локальних конфліктів називається станом конфронтації.

Головним суб’єктом сучасних міжнародних відносин виступає національна держава.

Міжнародні урядові організації формально мають достатньо засобів, щоб примусити держави – свої члени – виконувати спільно прийняті рішення.

Міжнародна система є статичною та в процесі розвитку не видозмінюється.

Перша міжнародна система, в основі якої стояв державний суверенітет і колективна безпека, започаткована у 1648 році із підписанням Вестфальського миру.