У XVI -

XVII ст. були закладені передумови «медичної моделі» інвалідності, яка

залишається в деяких країнах панівною і нині;

З XVII ст. та у продовж XVIII ст. набуває

розповсюдження конструктивний, науковий підхід до розуміння причин

«інвалідності», хоча «клітки з ідіотами» продовжували виставляти у центрі міст,

а «пароплави дурнів», на яких перебували «божевільні» люди, плавали від порту

до порту

В ХІХ

ст. відбувається процес денституалізації соціального захисту людей з

інвалідністю; У першій половині XX ст. вагомий позитивний внесок в розвиток

поглядів на проблему інвалідності зробили прихильники «євгеніки»

еволюційні

зміни у ставленні до людей з інвалідністю мають певні історичні періоди: коли людей

з інвалідністю позбувалися, знищували; висловлювали співчуття та піклування,

лікували, навчали. їх виключали з життя суспільства, бо вони не «підходили»

йому; їх насильно піддавали стерилізації; вони були об'єктами глузування; їх

примусово відправляли у закриті заклади та психіатричні лікарні, де багато з

них залишались упродовж життя