Стиль останньої третини XIX — поч. XX ст., представники якого прагнули природно

й невимушено відобразити навколишній світ у його мінливості, передаючи свої

враження.

Образ, у якому зображення має переносне

значення, вираження ідеї у предметному образі.

Течія в

європейському абстракт­ному живописі  1910-х

рр., якій притаманна єдність світла, кольору, руху.

Стиль

європейського мистец­тва часів імперії Наполеона І, що завертав еволюцію

класицизму. У його основі мистецькі традиції імператорського Риму з прагненням

до величі, помпезності.

Модерністський художній напрям із пере­важанням

геометричних форм, заснований П. Пікассо і Ж. Браком на поч. XX ст.

Літературно-мистецький напрям авангардизму, що сформувався на поч. XX ст. в

Німеччині. Йому притаманне трагічне сприйняття і відображення дійсності;

бурхлива реакція на дегуманізацію суспільства і знеособлення в ньому людини.

Один з головних худож­ніх напрямів XX ст.,

безпредметне нефігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки

чи скульптури не відображає реальність, а ґрунтується на формальних елементах

(лінії, плями тощо).

«Псевдо-річ», що замінює реальність, стирає відмінність між реальним та уявним.