Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала і, хутенько поскладавши зжужмане своє багатство, зачинила вікно.

Крім цмину піскового в Україні ще поширений цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів і цмин запашний.

До цього патефона зосталось одна-дві голки, які весь час треба було заточувати і кілька надщерблених платівок.

Хуржик дише на повні груди, підставляє лице сонцю і легкому вітерцеві, що залітає під полотняну сорочку, і окидає поглядом шлях.

О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих..

Прокинулася: сонце ген як високо підбилося на небі.

Йдуть тумани, за верхів'я вищі, і васильки цвітуть на кореневищі.

Сади стояли в тумані білого цвіту черешень, вишень і перших яблук.

Незвичну картину почали знімати на відеокамери.

Це привернуло увагу людей з усього узбережжя.

Після страшної бурі пляж вкрили тисячі морських зірок.

Один хлопчик кинувся збирати зірки й кидати їх у воду.

 «Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі, – думав молодий Джеря (І. Нечуй-Левицький)

Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок)

«Де ж він, де?» – гукнув Бертольдо, – «Що ж він криється між вами?» (Леся Українка)

Щасливий ти в нас, Даньку» – щебетали дівчата, хрумаючи бублики (О. Гончар)

А я дивлюсь на розпатлані дерева в саду, на клуби туману, що плутаються між їхніми кронами.

Дай йому євшан-зілля, щоб, понюхавши, згадав від степу рідного привілля.

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

Повітря схоже на сухий хмільний напій, що дере піднебення й опікає горло.

Усім присутнім  сподобалися чашки розмальовані в різні кольори.

Не хвалися мудрецю мудрістю а ти силачу силою.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.

Але поки що на наше щастя це нікому не вдалося зробити.