Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла.

Ну що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте?

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Над дзеркалом весняної ріки мовчать беріз стрункі віолончелі й зеленолисті скрипки осоки.