«Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, – там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню: раз тільки ступиш – і пропала воля!»

«А чи не годі вже того грання? Все грай та грай, а ти, робото, стій!»        

«Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде!»

«Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі!»