Майже всі завойовники кричали нахабно, безсоромно і цинічно, що вони несуть українцям добро і щастя (А.Л.).

Твій дух не став приниженим і плоским, хоч слала доля чорні килими (Л.К.).

Вже скільки тих віків минає, а в світі, певно, кожен знає, коли й кого там розпинали (Л.К.).

Співав і я на хорах і на криласі, і знаю світський і духовний спів (Л.К.).

Не вільно теж, караючи, при цім не урахувати також і чеснот (Л.К.)

В житті найперше – це притомність духа, тоді і вихід знайдеться з нещасть (Л.К.).

Світ побляк, померк, стало темно, як пізнього надвечір'я  (В.М.).

Світе мій гучний, мільйонноокий, пристрасний, збурунений, німий, ніжний, і ласкавий, і жорстокий (В.С.).