З першого ж разу кінь дав зрозуміти, що оголошує Сивоокові війну (П. Загребельний).

Гарно було думати, дивлячись на море і відчуваючи водночас, що ти не сам, що коло тебе ще люди, доброзичливі, спокійні, гарні, розумні, хоч і не позбавлені якихось там вад чи слабостей (П. Загребельний).

Чим далі він ішов, тим більша й більша тиша залягала в нього за плечима (П. Загребельний).

Уночі йому приснилося, ніби він плаче (П. Загребельний).