Наприкінці передмови до другого видання "Критики чистого розуму" І. Кант висловлює побоювання, що його революційна теорія, значення якої він порівнює із тим, що зробив М. Копернік в астрономії, може бути спростована подальшим розвитком метафізики, особливо тими філософами, які володіють талантом грунтовного розуміння та ясного викладу.