Чоловік 64 р.,

який страждає від важкої емфіземи легенів і отримував інгаляції кисню на дому,

госпіталізований у зв'язку

з кровотечею з верхньої

частини шлунково-кишкового тракту. Кровотеча незабаром припинилася, але у пацієнта розвинулося збудження і дезорієнтація, з приводу чого йому

введено внутрішньом'язово 5 мг діазепаму. Через 20

хв на голос не реагує. Хворий у ступорі, пробуджується на болюче подразнення, має місце набряк сосочка зорового нерва.

Гази крові: рН –

7,17; РаО2 – 42 мм рт.ст.; РСО2 –

95 мм рт.ст. Якою має бути невідкладна терапія?