«Це правда, ідея ця

витає серед фашизмів і комунізмів, монументи яких навіть чимось схожі: статуя

пролетаря на порозі звільненого світу або зразковий арієць Зиґфрид, що побиває

драконів занепаду. Творення нової людини завжди доходить до того, що треба

знищити минулу людину. Гостра, непримиренна дискусія точиться навколо того, що

є стара людина. Але в усіх випадках проект настільки радикальний, що під час

його здійснення вже не зважають на неповторність людських життів – вони лише

матеріал» (Ален Бадью, французький філософ).

Що на думку автора,  постає як спільна ідея тоталітарних ідеологій

ХХ століття? Чому реалізація ідеї нової людини «нищить» неповторність людських

життів?