Вони заздалегідь виділяють більше пам’яті, ніж потрібно, що зменшує кількість операцій пересування даних.

Вони використовують хеш-таблиці для пошуку вільних місць у пам’яті.

Вони використовують оптимізовані алгоритми копіювання пам’яті, що прискорює розширення.

Вони зберігають елементи у зв’язаних блоках пам’яті, а не в одному суцільному сегменті.

Вони автоматично звільняють пам’ять після кожного видалення елемента, що оптимізує роботу.