Вітер, скотившись із гір у долини, сховався в темних ярах i щось глухо бубонів високим скелям та глибоким ярам.

Навкруги рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди.

Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки.

Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям.