Меценатською діяльністю займалися й окремі українські поміщики. Таким був Григорій Павлович Ґалаґан. У своєму маєтку в селі Сокиринцях відкрив для селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. З його допомогою було створено та діяло багато народних шкіл і ремісниче училище в Прилуках, інтернат. Він матеріально підтримував часопис «Київська старина», його коштом було видано чимало книг. У своєму маєтку зібрав велику колекцію книг, рукописів, живописних полотен.

Коли загинув його єдиний син Павло, Григорій у пам’ять про нього заснував у Києві навчальний заклад (колегію) його  імені, беручи на навчання й утримання здібних, але малозабезпечених юнаків. Тут навчалося та перебувало на повному утриманні 70 підлітків. Колегії він відписав у спадок земельні угіддя в Полтавській і Чернігівській губерніях. Навчальна програма колегії відповідала чотирьом старшим класам класичної гімназії та була зорієнтована не лише на ґрунтовне опанування предметів, а й на всебічний гармонійний розвиток учнів. Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний клас, багату бібліотеку. При ньому були власна лікарня, їдальня, спортивний зал, церква, музей, гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії.

До роботи в колегії Павла Ґалаґана залучали викладачів університету Св. Володимира й кращих учителів київських гімназій.

Колегія припинила своє існування у 1917—1918 pp.

Він пожертвував свій маєток у с. Дігтярі для ремісничого училища (1876 p.). Завдяки йому в Прилуках було відкрито чоловічу й жіночу гімназії.

Обери з переліку благодійні заходи, здійснені Григорієм Ґалаґаном.