Мої

дні течуть тепер серед степу, серед 

долини, налитої зеленим хлібом .

Війнув

холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

Котились низом ниви, стелились горбами, повні,

свіжі, багаті, та все чужі.

Заходило

сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, усадках варилася

на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.