А я дивлюсь на розпатлані дерева в саду, на клуби туману, що плутаються між їхніми кронами.

Дай йому євшан-зілля, щоб, понюхавши, згадав від степу рідного привілля.

А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала.

Повітря схоже на сухий хмільний напій, що дере піднебення й опікає горло.