Відображення зв’язків, закономірностей дійсності і

спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і

суб’єктивну мету її перетворення.

Є способом розуміння, пояснення, тлумачення

основної ідеї, це науково обґрунтований та в основному доведений вираз

основного змісту теорій, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим

у струнку логічну систему точних наукових понять.

Найбільш адекватна форма наукового пізнання,

система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має

струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності

та суттєві характеристики об’єкта.

Єдність двох змістовних елементів: знання про

незнання і передбачення можливості наукового відкриття.