Збереження окремих просторів для кожної модальності, які пов'язані лише через математичні обмеження подібності.

Використання однієї модальності як входу, а іншої — виключно як мітки класу (target).

Паралельне навчання кількох моделей без будь-якого обміну інформацією між ними до етапу тестування.

Проєкція ознак усіх модальностей у спільний прихований простір, де вони об'єднуються для подальшого аналізу.