Незчувсь Мазепа, як вікно залив багрянцем юний день.

Я пісня та крізь вічність лине, як завжди, юна і нова.

Зоряно над селищами було, а десь там у степах хмара заходила і безгрішно ламалися стебла блискавок.

Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я зможу з людьми.