О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих..

Прокинулася: сонце ген як високо підбилося на небі.

Йдуть тумани, за верхів'я вищі, і васильки цвітуть на кореневищі.

Сади стояли в тумані білого цвіту черешень, вишень і перших яблук.