Здавалося мені, що десь далеко за досвітком і білою каламуттю схилилися над широким плесом Десни старезні діди.

Острів здавався хлопцеві величезною білою крижиною, який ніяк не може зрушити з місця стрімка хвиля.

Як вирушав батько в дорогу і прощався з Вітьком, дід з бабою помітили печаль у синових очах.

У хатині, що біля мосту, давно відсвітив ранішнє світло вогник.