Сплять лісоруби в колибі, сняться їм сни прості.

Вітер, гострий, як наточена бартка, бив йому в

груди.

По дорозі тяглись люди з ціпками, з клунками.

Полковник встав, в судді

перепросився, бо мав на Білу готувати полк. Посунув трохи війта і бурмистра.

Німим отверзуться уста,

прорветься слово, як вода.