Життя, козаче, такий хокей, де віртуозів товчуть до борту

Знову – князі і смерди, корчиться з болю Русь

Вітри, як старомодні листоноші, бо ми повідвикали від листів

Десь на околицях риторики самотня істина живе.

Обгородився місяць, мов ґазда, і з кимось ніч шепталася несміло