Домінування внутрішніх монологів персонажів, що надає роману поліфонічності.

Лаконічні, уривчасті речення, майже повна відсутність розділових знаків у діалогах, що відбивають спустошеність і оголеність постапокаліптичного світу.

Надзвичайна барокова насиченість метафорами й довгими періодами, що створюють відчуття надлишку світу.

Лаконічні, уривчасті фрази та спрощена пунктуація, які надають мовленню буденного характеру, створюючи враження майже документальної фіксації розмов героїв.