Визначним меценатом була сім’я Симиренків (Платон, Лев, Василь, Володимир).

Вони допомагали вченим, діячам літератури.

Платон Симиренко дружив із Тарасом Шевченком, виділив кошти на видання «Кобзаря». Захопився садівництвом і проводив селекційну роботу, яку продовжив після його смерті син Левко. На Всеросійській селекційній виставці 1890 р. отримав найвищу премію і став офіційним «королем садівництва» Російської імперії. Його прізвищем названо чудовий зимовий сорт яблук.

Василь Симиренко протягом 40 років передавав десяту частину прибутків на потреби української культури. На Черкащині він створив один із найкращих українських народних театрів. На власний кошт утримував майже всі українські газети й журнали підросійської України, фінансував історико-етнографічні експедиції, театральні трупи, сплачував стипендії відомим українським письменникам, ученим, діячам культури. Перед смертю він заповів величезні кошти на розвиток української науки й культури, а своє майно вартістю 15 млн крб передав, згідно із заповітом, фонду допомоги українським артистам, письменникам, живописцям.

За що Левко Симиренко отримав титул «короля садівництва»?