Рушійними силами розвитку особистості є дві вроджені

несвідомі потреби, які перебувають у стані антагонізму –

потреба в укоріненні

та в

індивідуалізації

.

Ці потреби є причиною внутрішніх суперечностей, конфлікту мотивів людини, яка

завжди марно прагне певним чином поєднати ці протилежні тенденції у своєму

житті. Єдиним почуттям, яке допомагає примирити потребу в укоріненні та в

індивідуалізації, є

любов

у найбільш широкому розумінні цього слова – як активна

зацікавленість у житті й розвитку того, до кого ми відчуваємо це почуття, як

досягнення міжособистісного єднання, злиття свого «Я» та «Я» іншої людини.

Хто з учених так вважав?