Інституційна

належність індивіда до певної державної системи. Вона визначається не

культурними чи історичними чинниками, а сукупністю юридичних, адміністративних

та економічних параметрів, що об’єднують громадян у політичну спільноту. Формування

національної ідентичності відбувається переважно через правовий статус

громадянства, участь у державних і політичних інститутах, інтеграцію в єдину

економічну систему і прийняття спільних норм законодавства.

Тимчасове

відчуття людини, яке змінюється залежно від місця проживання та особистих

уподобань. Вона не потребує глибокого зв’язку з культурою, історією чи мовою,

оскільки будь-яка особа може обрати будь-яку національність у будь-який момент.

Головними ознаками національної ідентичності є однакові політичні вподобання,  схожий стиль життя та матеріальний достаток і зовнішня

подібність членів спільноти.

Усвідомлена

приналежність людини до певної національної спільноти на основі стійкого

емоційного зв’язку, що виникає внаслідок сформованої системи уявлень щодо

традицій, культури, мови та історії народу, політики держави, а також прийняття

групових норм та цінностей. Сукупність рис національної ідентичності є

невід’ємною складовою національної свідомості, яка за своїм змістом є сферою

ідей, цінностей і смислів культури, що підтримуються більшістю громадян країни.

Правовий та

політичний статус людини, який визначається належністю до певної держави. Вона

формується не стільки через історію, мову чи культуру, скільки через

громадянство, систему законів та адміністративні інститути. Ключовими ознаками

національної ідентичності є офіційне визнання особи державними органами, дотримання

політичних і правових норм, спільна економічна діяльність і участь у державних

програмах, здатність інтегруватися в суспільство незалежно від культурних чи

мовних особливостей і готовність приймати зміни ідентичності в разі зміни

громадянства.