Український письменник В. Винниченко якось сказав: «Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті».

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, то зневірився, радила: «Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: «Усе могло бути набагато гірше» і посміхніться».

«Митець не може відвернутися від своєї сучасності», – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу».

«Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу».

«Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – Воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом».