Терапевт сам заповнює цей квадрант замість клієнта, використовуючи парадоксальну техніку «докази ЗА з боку терапевта ("навіщо припиняти?")», щоб спровокувати у клієнта опір і змусити його самостійно захищати ідею тверезості.

Він заповнюється виключно в розрізі короткострокової перспективи («тут і тепер»), щоб наочно показати клієнту, що всі вигоди вживання тривають лише кілька годин, після чого цей квадрант закреслюється і більше не обговорюється на сесіях.

Цей квадрант використовується як діагностичне джерело для виявлення хибних (ірраціональних) позитивних переконань і міфів пацієнта про об'єкт залежності, які далі виносяться у щоденник для раціональної переоцінки (емпіричного диспуту) та пошуку здорових способів задоволення цих потреб.

Він дозволяє кількісно оцінити ступінь фізичної та психічної деградації особистості адикта: якщо кількість пунктів у цьому квадранті перевищує квадрант «Аргументи ЗА відмову», пацієнт визнається таким, що перебуває на стадії преконтемплації і не підлягає амбулаторній КПТ.