Класики шукали конкретного кінцевого носія податку, тоді як Канар стверджував, що податок дифузно розчиняється між усіма учасниками обміну через ціну.

Канар вважав, що податки завжди лягають на споживача, а Рікардо — що лише на власника землі.

Канар вважав, що податки взагалі не перекладаються, тоді як класики стверджували зворотне.

Класики заперечували роль ринкової рівноваги, тоді як Канар вважав її миттєвою та безболісною.

Канар базував свою теорію на принципі «забруднювач платить», а класики — на принципі платоспроможності.