основна форма права;

нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів;

санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального характеру;

нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання;

спосіб  зовнішнього прояву правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов'язковість;