психологічний термін, що позначає механізм пояснення причин поведінки іншої

людини.

визначається як “неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”,

поведінка людини (включаючи конфліктні ситуації) на основі таких якостей: 1)

повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції; 2)

повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору,

позицію, невикористання стосовно інших маніпулятивних технологій; 3)

використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.

встановлення зв’язку між предметами та явищами за їх подібністю, суміжністю

чи контрастом.

психічний стан людини, який спричинений перевтомою, важкими переживаннями

або хворобою і який супроводжується індиферентністю, байдужістю, відсутністю

інтересу до навколишніх явищ і подій, слабкістю, знесиленістю.