“Збереження

нації можливе навіть за умови зміни мовного середовища, якщо забезпечується

єдність політичної влади та контроль над територією. Втрата мови не становить

загрози самому існуванню народу, адже ідентичність здатна підтримуватися через

державні інститути та культурну інтеграцію з іншими народамиˮ.

“Мова не є

визначальним чинником існування нації. Вона інструмент комунікації, який може

змінюватися залежно від політичних і соціальних умов. Основною передумовою

виживання народу, збереженість території та політичної самостійностіˮ.

“Мова не має

визначального значення для існування нації. Головним чинником розвитку є

виключно територія і політична влада. Якщо народ втрачає мову, він може

безперешкодно замінити її іншою без шкоди для своєї ідентичностіˮ.

“Нація повинна

боронити свою мову не менш ніж свою територію. Бо територію можна відвоювати,

але коли вмирає мова, то вмирає і нація. Відповідно, коли мова стає

авторитетною, широко вживаною, як національною елітою так і іншими верствами

населення, тоді сильною і високорозвиненою стає й державаˮ.