Теза про активний характер психофізіологічних процесів є усталеною реальністю, яка відображається у повсякденних спостереженнях психофізіологічних досліджень.

Активність психофізіологічних процесів не є суттєвою для розуміння їх функціонування.

Психофізіологічні процеси розглядаються як переважно пасивні і не змінюються в залежності від умов.

Проблема активності не має значення в сучасних психофізіологічних дослідженнях.