З тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, той цілющий травневий дощ, про який кажуть, що це сиплеться з неба золото (О. Гончар).

Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, тоді я думку шлю в світа далекі, Блукає погляд мій в країні мрій (Леся Українка).

Пусто серед степу, сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист; пташки щебетливі відлетіли у вирій (Панас Мирний).

А як пройде злива, усе тут пахне водою, ніби губка насичена, і густі тумани підносяться і звиваються над коронами дерев (У. Самчук).